Історія церкви «Спасіння»

  Історія нашої церкви починається в 33 році після Різдва Христового, коли на Апостолів в день П’ятидесятниці зійшов Святий Дух (Дії Апостолів 2). П’ятидесятниця має декілька значень: це свято подяки за врожай, це п’ятидесятий день від воскресіння Христова, а також це день злиття Святого Духа на Апостолів. П’ятидесятниця є днем народження Церкви. Перша проповідь, перше служіння та перше водне хрещення відбулося саме у цей день. Тому в народі нашу церкву часом називають п’ятидесятницькою.

  До V ст. нашої ери існувала тільки одна євангельська церква (на той час назв католики чи православні не було). Вона перебувала у гоніннях і практично не мала храмів. Основними стовпами Церкви були Апостоли:  Петро, Іван, Павло, Яків, Андрій, а також їхні учні – отці Полікарп, Ігнатій, Іоанн Златоуст та інші. Майже всі вони померли мученицькою смертю.

  З V ст. до релігійної влади прийшло папство і Церква поступово стала розділятися на три напрямки: католицька (західна), православна (східна) і євангельська, яка майже на тисячу років пішла у глибоке підпілля. За цей час інквізицією було спалено і закатовано сотні тисяч істинних вірних християн. Джон Вікліф, Ян Гус, Мартін Лютер, Жан Кальвін, Іван Вишенський, Іван Смера – ось неповний список служителів та сподвижників євангельської церкви.

  З ХV ст. нашої ери завдяки періоду Ренесансу євангельська церква поступово почала виходити з підпілля. Одночасно в різних країнах та на різних континентах почали організовуватись громади, які несли служіння Богу так, як це робили Апостоли і отці Церкви. Джон Уеслі, Іван Воронаєв, Густав Шмідт, Іван Проханов – це герої віри, які встояли і несли істинне Євангеліє. У цей час державно-церковна машина жорстоко гонила істинну Церкву. Віруючих називали єретиками, штундистами, баптистами, богомольцями.

На сьогодні євангельських церков на Україні більше 12 тисяч (православних - 14 тисяч, католицьких – приблизно 4 тисячі). Сьогодні євангельські церкви є майже у кожній країні світу. Їх загальна чисельність ~ 750 млн. чол. (католиків ~ 900 млн., православних ~ 120 млн.). Майже всі розвинуті країни світу (зокрема, США, Норвегія, Англія, Швеція, Фінляндія, Корея) – це країни з переважною більшістю євангельських церков, які також називають протестантськими.

  Церква «Спасіння» – це традиційна слов’янська євангельська церква з майже 2000-річною історією. Вона була відкрита у мальовничому містечку Вишневому (Київська область) у 1993 році завдяки служінню пастора Пилипа Савочки. Перш ніж була відкрита церква у Вишневому, пастор Пилип разом із євангелізаційною співочою групою «Білий стрій» брав участь у відкритті багатьох церков у різних областях України. Група організовувала євангелізаційні служіння, проводила перше водне хрещення тих, хто покаявся, допомагала організувати в новій церкві групу прославлення, а потім передавала організовану церкву місцевому пастору і їхала далі.

  Новим етапом у служінні групи стало відкриття у Києві церкви «Християнська надія», оскільки при її відкритті «Білий стрій» взяв за неї відповідальність і служив у ній протягом 2 років. За цей час «Християнська надія» виросла до 400 чоловік і виникла потреба у її розширенні. Було кинуто жереб, де ж має бути відкрита нова церква у Києві чи Вишневому і Бог вказав на Вишневе. Пастором цієї церкви мав стати лідер групи «Білий стрій» Пилип Савочка.

  18 травня 1993 року у Вишневому у літньому кінотеатрі відбулася перша євангелізація. Після проповіді євангелиста Джорджа Давидюка покаялося багато людей. Після перших євангелізацій була створена перша домашня група, яку вів пастор Пилип. Членами цієї групи були новонавернені. І вже 3 червня 1993 року відбулося перше водне хрещення у новій церкві. Першим, хто прийняв хрещення, був теперішній заступник пастора Пилипа по адміністративним питанням Юрій Бабинець.

  У останню неділю вересня 1993 року було проведено перше центральне служіння. Саме цю дату церква «Спасіння» щороку відзначає як свій день народження. Перше служіння відбулося  у приміщенні кінотеатру «Промінь». Служіння проходили там до початку січня 1994 року і були настільки благословенними, що людей не відлякувала навіть відсутність опалення узимку. У служінні пастору церкви допомагали Федір Наливайко (лідер першої групи прославлення), Валерій Саранюк, Віктор Шимченко, Сергій Сергієнко, Валерія Сальник. Тоді церква налічувала близько 30 чоловік.

  У цей час виникла назва церкви. Пастор Пилип запросив молодь до себе додому і запропонував їй висловити усі можливі ідеї щодо назви. Далі кожна пропозиція була записана на окремий листочок, та назва, яку б витягнули з-поміж інших, і мала стати назвою церкви. Усі помолилися і витягнули слово «Спасіння». Ця назва влучно відобразила місію церкви і стала пророцтвом її майбутнього росту.

  Коли керівництво кінотеатру підвищило плату за оренду, церква почала збиратися у приміщенні Ремонтно-будівельного управління («РСУ»), яке мало зал на 430 місць. Саме тут відбулися перше весілля і перші похорони. Під час служінь лунали сильні і помазані проповіді, які змінювали життя людей. Була створена професійна група прославлення, Біблійна школа по підготовці нових служителів. Церква постійно зростала. У 1994 році вона налічувала 82 людини, у 1995 – 127 чоловік, у 1996 – 175 чоловік, у 1997 – 273 людини.

  У 1997 році Бог відкрив пастору Пилипу нове бачення про домашні групи. У 1998 році церква налічувала 20 домашніх груп, а на початок 2007 року – вже близько 300 домашніх груп. Саме у домашніх групах проходило основне життя церкви. Через домашні групи Бог здружував членів церкви і приєднував до церкви нових людей. У 1998 році у церкві було вже 365 чоловік, у 1999 – 549 чоловік, у 2000 році – 1400 чоловік, у 2001 – 1842 людини, у 2002 – 2491 чоловік. З часом церква виросла настільки, що центральні служіння почали проводитися у три потоки о 10:00, 13:00 та 16:00.

  У 2002 році церква перейшла на систему «С-7», відповідно до якої у домашній групі мало бути не більше 7 чоловік, що полегшило роботу служителів. Згодом система домашніх груп «С-7» стала «візитною карткою» церкви «Спасіння». Ще однією «візитною карткою» стали книги пастора Пилипа «Наставництво», які дали новонаверненим та членам церкви отримали можливість якісного духовного росту. Наставництво навчило людей читати Біблію та молитися, допомогло їм змінити характер і цінності. У 2003 церква налічувала вже 2646 чоловік, у 2004 – 2947, у 2005 - 3297

  Ще коли церква орендувала приміщення, Бог дав пастору Пилипу відкриття про те, що у Вишневому буде храм. Господь показав йому, яким саме має бути храм ззовні і всередині. Бог також показав місце, де Він хоче бачити храм. На той час там був пустир, на який вивозилося сміття. Перш ніж отримати цю земельну ділянку, церква отримала 7 відмов сесії міської ради, але все ж таки у 1998 році таке рішення було здобуте. Необхідно було мати величезну віру, щоб побачити храм тоді, коли не було ні землі, ні фінансів на будівництво. Пастор Пилип показав свою віру на ділі – він першим пожертвував на будівництво свій власний мікроавтобус.

  Будівництво храму розпочалося влітку 1999 року. У грудні 2004 року храм було здано в експлуатацію. При цьому вся документація на храм була оформлена без жодного хабара. Кожний документ, підпис, дозвіл були отримані як результат тривалого посту і молитви. Важливо відзначити, що храм церкви «Спасіння» на 97,1% побудований за кошти членів церкви, і лише на 2,9% - за кошти спонсорів. Цей храм став втіленням Божого відкриття та кращою архітектурною спорудою міста. На сьогодні це, без перебільшення, один із найкрасивіших та найсучасніших храмів в Україні.

  За роки свого існування «Спасіння» церква виховала сотні вірних Богу служителів, відкрила до 50 філіалів у різних куточках України, повернула сім’ї сотням безпритульним дітям через служіння «Отчий Дім», нагодувала та одягнула тисячі людей, провела сотні конференцій та консультацій для служителів інших церков. На сьогодні церква налічує понад 4 тисячі чоловік – і це для нас найцінніше. Відновлення сімей, звільнення людей від алкоголю, наркотиків та тютюну, щоденне життя у радості і достатку – ось головна ціль проповідей, вчення та служіння церкви. Адже церква «Спасіння» – це сім’я , у якій є місце для кожного.