Наша церква
невипадково має назву «Спасіння». Кожна людина, яка приходить у цей
світ,
потребує порятунку від труднощів та проблем, але найбільше, що потрібно
нам, -
це спасіння для нашої душі і вічне життя із Богом. Саме тому ціль вчення
і
проповідей нашої церкви – це зцілення від хвороб, звільнення від
залежностей,
відновлення відносин у сім’ях, і найголовніше – зустріч кожної людини із
Богом,
Який може простити гріхи і дати справжнє щастя.
Жодна людина не
мусить ходити саме до нашої церкви. Ти можеш відвідувати будь-яку
церкву, де тобі буде добре. Але ми завжди будемо раді бачити тебе і твою родину на
наших
богослужіннях і послужити вам. Наша церква – це сім'я, де є місце для
кожного.
Ми любимо тебе, і Бог тебе любить!
З повагою,
ст. пастор,
єпископ
церков “Спасіння”
Пилип
Савочка
Новини
10.01.2010
У центральній церкві «Спасіння» проповідував пастор Юрій Савочка (помісна церква «Спасіння» м. Васильків)
«Ой, радуйся, земле, Божий Син народився!» - словами цієї колядки
розпочалося центральне служіння церкви «Спасіння» у неділю, 10 січня.
«Христос народився!» - вигукував пастор Микола Савчук під час привітання
церкви. «Славімо Його!» - відповідали усі гучним хором.
Діти розповіли церкві різдвяні вірші: «Славлять тиху ніч святу всі народи
світу! І вклоняються Христу українські діти!»
У прославленні знову лунали колядки. Група прославлення під керівництвом
Євгена Козакова співала: «Радій, уся земле, Спаситель нам народився!»
Танцювальний колектив «Маріам» доповнював загальне прославлення жвавими
танцями.
Пастор Тетяна Кеба зробила оголошення про те, що 19 січня у церкві
«Спасіння» відбудеться святкове служіння Водохреща, на якому пройде водне
хрещення. Надихаючи тих людей, які прийняли рішення у цей день заключити заповіт
із Богом, пастор Тетяна прочитала Дії Апостолів, 8 розділ, з 26 вірша, де
написано про хрещення ефіопського євнуха. «Апостол Пилип не даремно розповів
євнуху про водне хрещення, адже саме воно є символом належності людини до
Божого народу, до Його Церкви. Приймаючи водне хрещення, людина стає членом
Божої родини, законним дитям Божим. Людина, що його не приймає, лиш «гість» у
Божій сім'ї. Покаяння та хрещення – це два кроки, які незмінно слідують один за
одним!» Пастор Тетяна закликала тих, хто вже покаявся і повірив, не зволікати,
а хреститися, щоб стати повноправними членами родини Божої.
Після промови пастора Тетяни вся церва молилася за тих людей, які
прийматимуть водне хрещення 19 січня. Ми просили у Господа для них захисту і
сили встояти перед можливими спокусами та випробуваннями, а також благословення
на цю прекрасну і важливу подію.
Далі церква мала нагоду вислухати чудове свідоцтво брата із помісної церкви
«Спасіння» м. Васильків. Він розповів про те, як Господь повністю змінив його
життя, зробивши із помираючого хворого алкоголіка новою, здоровою та щасливою
людиною. Повне свідоцтво ви зможете незабаром прочитати на нашому сайті.
У глибокому поклонінні церкву вів пастор Юрій Савочка. «Ти достойний, Бог,
прийняти всю честь!» - лунали слова.
Пастор Юрій поділився з церквою словом. Короткий зміст його проповіді ви
можете перечитати нижче.
Луки 2:1-20 «В те дни вышло
от кесаря Августа повеление сделать перепись по всей земле. Эта перепись была
первая в правление Квириния Сириею. И пошли все записываться, каждый в свой
город. Пошел также и Иосиф из Галилеи, из города Назарета, в Иудею, в город
Давидов, называемый Вифлеем, потому что он был из дома и рода Давидова,
записаться с Мариею, обрученною ему женою, которая была беременна. Когда же они
были там, наступило время родить Ей; и родила Сына своего Первенца, и спеленала
Его, и положила Его в ясли, потому что не было им места в гостинице. В той
стране были на поле пастухи, которые содержали ночную стражу у стада своего.
Вдруг предстал им Ангел Господень, и слава Господня осияла их; и убоялись
страхом великим.И сказал им Ангел: не
бойтесь; я возвещаю вам великую радость, которая будет всем людям: ибо ныне
родился вам в городе Давидовом Спаситель, Который есть Христос Господь; и вот
вам знак: вы найдете Младенца в пеленах, лежащего в яслях. И внезапно явилось с
Ангелом многочисленное воинство небесное, славящее Бога и взывающее: слава в
вышних Богу, и на земле мир, в человеках благоволение! Когда Ангелы отошли от
них на небо, пастухи сказали друг другу: пойдем в Вифлеем и посмотрим, что там
случилось, о чем возвестил нам Господь.И, поспешив, пришли и нашли Марию и Иосифа, и Младенца, лежащего в
яслях. Увидев же, рассказали о том, что было возвещено им о Младенце Сем. И все
слышавшие дивились тому, что рассказывали им пастухи. А Мария сохраняла все
слова сии, слагая в сердце Своем. И возвратились пастухи, славя и хваля Бога за
все то, что слышали и видели, как им сказано было».
Давайте сьогодні зануримося
у ті події, які відбувалися під час народження Христа!
В той час проходив перепис
населення, тому Йосип і Марія направилися у Вифлиєм, місце свого народження.
Їхній шлях нараховував приблизно 200 кілометрів. Звершували вони його пішки. Це
було проблематично, адже Марія от-от мала народити дитину. Але видно, що наказ
був дуже строгий, тому вони все ж таки вирушили у дорогу.
На своєму шляху вони
зупинялися на ночівлю. Можливо, ніч заставала їх десь у полі, під деревом, може
десь біля міста чи села, де їх хтось приймав. Та загалом їхня подорож була
нелегкою.
У Вифлиємі на час перепису
всі місця у постоялих дворах були зайняті. Та саме у цей час, коли вони прибули
до Вифлиєму і зрозуміли, що їм немає де зупинитися, Марії прийшов час
народжувати. Я думаю, що Йосип як чоловік відчував на собі весь тиск цієї ситуації,
адже він не зміг забезпечити нормальні умови для своєї родини. Їм прийшлося
знайти собі місце у хліві, де було хоч трохи затишку. Там і народився маленький
Ісус.
Всі ми намагаємося
максимально прикрасити дитячу кімнату перед народженням дитини. Для батьків це
дуже приємні клопоти. Гарний одяг, коляска, ліжечко! А що відчували Марія та
Йосип? Бог сказав Марії, що через неї народиться Син Божий. Певно вони з
Йосипом цілий день шукали де б їм зупинитися, хвилювалися, може Йосип казав:
«Боже, невже Ти про нас забувся? Чому ми тут бідкаємося і не можемо знайти
притулок?» Вже почалися перейми, і в них не було іншого виходу, як тільки йти
до хліва.
Аж тут, через якийсь час
після народження малюка, прибігають до них пастухи та розповідають про те, як
їм з’явилися ангели з неба. Тоді Йосип та Марія зрозуміли, що все гаразд, що
Бог контролює ситуацію. Після приходу волхвів у них не залишилося вже жодного
сумніву, що народжений Ісус є Царем.
У моєму житті колись сталася
подібна ситуація. Коли ми з сім’єю приїхали до міста Васильків, щоб відкрити
там церкву, ми деякий час знімали чотирикімнатну квартиру, яка була для нас і
офісом, і житлом, і місцем для проведення співанок. Але я молився Богу про
гарний будинок з гаражем для машини. Одного дня нам подзвонила жінка, яка
здавала нам цю квартиру, і сказала, що квартира продана, і через три дні
приїдуть нові жильці, а ми повинні протягом цих трьох днів її звільнити. Ми з
дружиною та з трьома дітьми опинилися на вулиці. Я думав тоді: «А де ж дім,
Господи? Невже Ти не бачиш, що відбувається, і не чуєш моїх молитов? Куди нам
подітися?» Була зима… Ми щодня обходили місто, заходячи у квартири до людей і
питаючи, чи не здає хтось із них часом якесь житло. На короткий час нас приютив
один брат з нашої церкви, але невдовзі нам прийшлося переїхати до приміщення,
яке було більше схоже на конюшню, ніж на людське житло. Жодних умов для сім'ї
там не було, але ми були змушені там поселитися. Гроші закінчилися… «Боже,
невже ти забув про нас? Ми ж у цьому місті для того, щоб виконувати Твою волю!»
І саме у той час, коли нам було важче за все, Бог через одного брата
благословив нас наділом землі у 10 соток з недобудованим будинком. Сьогодні ми
його вже добудували і живемо у ньому, прославляючи Господа! Та найбільше, що
тішить мене у цій ситуації, це те, що у складний момент життя ніхто з нашої
сім'ї не роптав. Так, нам було важко, але ми шукати вихід у Бога, і Він нам
відповів.
Давайте візьмемо три уроки із історії про народження Ісуса Христа:
1.Нам
потрібно навчитися берегти те Слово, яке дарує або подарує нам Бог.
Чому Марія все-таки
витримала всі випробування? Бог подарував Марії Слово через Свого посланника
ангела, і це Слово вона зберігала у своєму серці.
Яке ж слово цінувати нам з
вами?
1). Слово Боже для нас – це
Біблія.
2). Перебуваючи у Слові
(Біблії), ми зможемо відрізнити те особливе «Слово» (відкриття), яке Бог скаже
нам.
Перш, ніж ми з вами
народилися, у Бога був план для нашого життя. Питання тільки в тому, чи ми
почуємо Його слово і чи виконаємо його. Час від часу Бог буде говорити нам
відкриття, які будуть формувати наше життя і служіння. Але це стане можливим
тільки тоді, коли ми навчимося приймати, цінувати і берегти Слово Боже, сказане
нам.
Про що зазвичай ми говоримо
у колі друзів та знайомих? Ціни, речі, продукти, машини, марнота… От якби Слово
Боже було для нас темою номер один!
Марія прийняла Слово ще до
зачаття дитини. Якби вона його не прийняла, чи народився б від неї Спаситель?
Ні! Якщо ми приймаємо Слово, це дає можливість Духу Святому зробити в нас ту роботу,
яку Бог запланував. Найбільше, що нам потрібно на цій землі приймати, чим дорожити,
що берегти, про що думати, говорити, за що боротися – це Слово Боже. Бог знає,
що Його Слово живе та дієве. Марія завагітніла від Духа Святого. Якщо ми з вами
навчимося цінувати і берегти Слово, Дух Божий «зачне» всередині нас, і ми через
деякий час «народимо» те, що Бог приготував для нашої долі. Якщо ж ми не
приймемо цього Слова, ми можемо залишитися безплідними.
У Бога для кожного з нас
приготовлений великий план, як у свій час і для Марії. Про нього ми зможемо
дізнатися, розмірковуючи над Словом Божим (Біблією), вивчаючи його та
заглиблюючись у нього.
Люди сьогодні є носіями Слова
Божого або слова сатани. Вмикаючи телевізор, дивлячись передачі та фільми із
вбивствами, насильством та розпустою, людина починає про це думати, а потім і
говорити. Так розповсюджуються слово сатани.
Як нам дізнатися, чи ми
зберігаємо у собі Слово Бога? Якщо це так, то ми будемо його любити. Якщо ми
будемо його любити, ми будемо хотіти його читати, говорити про нього, радіти
йому. Якщо християни не будуть берегти Слово Бога, вони рано чи пізно духовно
помруть.
Сьогодні на Україні повна
свобода для віруючих людей, і ми, можливо, вже звикли до неї. Але якщо прийде
час, і почнуться гоніння, вірними залишаться тільки ті, хто має і зберігає у
серці Слово від Бога. Таких людей у важку годину Бог збереже від духовної
загибелі. Там, де є Слово, немає місця депресії та страху.
2. Нампотрібно навчитися не
роптати, а терпіти, навіть якщо ми не бачимо результату.
Коли ізраїльський народ
вийшов з Єгипту, вони почали розмірковувати і говорити не про землю, що Бог
обіцяв їм, а про те, що вони мали у рабстві, – про цибулю та часник. Всі ці люди вимерли у
пустелі. Чому? Бо всередині в них не було Слова! Вони просто забули обіцянку
яку Бог дав їм. Але Ісус Навин та Калев зберегли це слово, бо розмірковували та
вірили в нього.
Замість того, щоб роптати на
владу, ти можеш віддати Богу славу за те, що на Україні є свобода.
Коли Марія була вагітна, вона
переживала певні незручності. Так само і нам може бути непросто виростити у
собі те Слово, яке дає нам Господь. Для цього нам потрібне терпіння.
3. Все велике починається з маленького.
Йосип та Марія просто
залишилися слухняними у малому, і з часом отримали своє велике. Кожен з нас
може виконати велике, але Бог доручить це нам тільки у тому випадку, коли
побачить, як ми поводимося із маленьким.
Наприклад, безкоштовно
позамітати зал у храмі. Сам процес для Бога не важливий, важливо те, з яким
серцем ти будеш це робити. Зробиш ти це для пастора чи для Господа? Важливо,
щоб будь-які маленькі речі ми робили з радістю та готовністю. Вдома, на роботі,
в храмі – все як для Господа. Добре робити все на виду у людей, а як ти
поводишся тоді, коли тебе ніхто не бачить?
Я знаю цікавий приклад із
життя на цю тему. Одній сім'ї доручили у церкві прибирати туалет. Це було дуже
важливо, тому що від чистоти у туалеті залежало, чи дозволять тій церкві
орендувати приміщення. Ці люди прибирали там настільки скрупульозно, прикладаючи
стільки зусиль та любові! Тепер ця сім'я є пасторами тієї церкви! Бог дивиться
на серце! Найкращий приклад цьому – Йосип. Скрізь він робив усе якнайкраще,
тому скрізь отримував підвищення, довіру та пошану, а в кінці кінців Бог
поставив його туди, де він зміг виконати те велике покликання, яке Бог колись
відкривав йому у снах.
Кожен із нас має велике
покликання від Бога!
Исайя 66:2 «А вот на кого Я
призрю: на смиренного и сокрушенного духом и на трепещущего пред словом Моим».
Брати та сестри, а чи
з’являється у нас смирення та трепет перед Словом Божим? Ми повинні захотіти
цього стану. Нам потрібне оновлення у Слові, бо на нас чекають останні часи.
Мій хороший друг Джордж
Давидюк розповів мені однуісторію зі
свого життя. Він сам співак та музикант. Коли вони зі своєю групою тільки розпочинали служіння,
їм потрібні були кошти на запис касет, тому він влаштувався працювати нафірму, де потрібно було продавали пилососи. Він
мав демонструвати роботу цього пилососа, прибираючи у людей в домах. Якось його
визвали на одну квартиру для демонстрації. Коли двері відчинилися, Джордж
зрозумів, що його обманули, бо у квартирі він побачив наркоманів, які глузували
з нього. У його голові промайнула думка: «Піду геть!» - але в той самий момент
він відчув голос Божий, який сказав йому: «Прибери у них як для Мене!» Тоді
Джордж увійшов у квартиру, де йому запропонували почистити килим темно-сірого
кольору. Він включив пилосос, взяв найкращі засоби, але ковдра не піддавалася.
Тоді він зняв рукавиці, налив засіб прямо на ковдру і почав терти її руками, а
нігтями відшкрябував плями. Вмить сміх навколо нього припинився. Один з
наркоманів сказав: «Зачекай, ми не заплатимо тобі, чи ти це розумієш?» Джордж
відповів: «Зачекайте, мені потрібно почистити вашу ковдру!» Коли робота була
закінчена, виявилося, що ковдра була білосніжною. Джордж був весь мокрий, але
він зробив це для Господа. Тоді він встав і сказав: «Я скажу вам, чому почистив
вашу ковдру!», - і почав розповідати про Христа. Люди слухали його, затамувавши
подих, і плакали.
Слово Боже, наче вибухівка,
має у собі величезну силу і потенціал. Якщо ти приймеш його та збережеш, воно
стане живим у тобі! Бог говорить, що зверне свою увагу на того, хто має трепет
перед Його Словом, хто шукає причину, чому погас його внутрішній вогонь, хто не
здається, якщо Слово у його свідомості притупилося, і знову намагається знайти
у ньому свіжість. Така людина може багато зробити для Бога.
Церква! Нам потрібно
оновлення! Давайте переглянемо своє відношення до Слова, свої розмови вдома,
свої думки і бажання. Чи згадуємо ми Слово? Давайте покаємося перед Богом, якщо
Слово стало для нас чимось звичним, і оновимося у ньому для вічного життя у
Господі.
Після проповіді пастор Юрій зробив заклик та провів молитву покаяння для
людей, які бажали у цей день примиритися із Богом.
Закінчилося служіння молитвою за загальні потреби церкви та молитвою «Отче
наш».
