Наша церква
невипадково має назву «Спасіння». Кожна людина, яка приходить у цей
світ,
потребує порятунку від труднощів та проблем, але найбільше, що потрібно
нам, -
це спасіння для нашої душі і вічне життя із Богом. Саме тому ціль вчення
і
проповідей нашої церкви – це зцілення від хвороб, звільнення від
залежностей,
відновлення відносин у сім’ях, і найголовніше – зустріч кожної людини із
Богом,
Який може простити гріхи і дати справжнє щастя.
Жодна людина не
мусить ходити саме до нашої церкви. Ти можеш відвідувати будь-яку
церкву, де тобі буде добре. Але ми завжди будемо раді бачити тебе і твою родину на
наших
богослужіннях і послужити вам. Наша церква – це сім'я, де є місце для
кожного.
Ми любимо тебе, і Бог тебе любить!
З повагою,
ст. пастор,
єпископ
церков “Спасіння”
Пилип
Савочка
Новини
03.02.2010
Божі чудеса сьогодні!
Брат Микола
«Бог возз’єднав мою сім'ю!»
Без Бога моє життя було одноманітне і нецікаве. Разом із друзями я часто
випивав. Єдине, що ми робили у такому стані – це осуджували у розмовах людей,
політиків, державу, своє життя.
Моя дружина молилася за мене протягом шести років, але я не хотів навіть
слухати її. Це розділило нас як подружжя. Я часто говорив їй: «Ми з тобою
знаходимося на різних берегах, які ніколи не зійдуться!»
Але Бог поступово працював у моєму серці. Хоч, правда, коли я покаявся, то
ще боявся, що про мене скажуть люди. Сьогодні ці «люди» мене не взнають і
говорять про мене тільки добре, бо Господь звільнив мене від паління та
алкоголю. Це сталося в одну мить, і відтоді три з половиною роки я вільна людина.
Але найголовніше для мене те, що Бог возз’єднав нашу сім'ю. Ісус Христос
проклав кладочку з мого берега смерті на берег спасіння, де знаходилася моя
дружина. В дружині я перестав бачити тільки негативне, як було колись. Нарешті
я зрозумів, яка вона в мене гарна і мудра, до мене повернулося те почуття, яке
було до дружини ще у молодості, навіть набагато сильніше.
У минулому я не міг навіть два слова до купи зв’язати, а зараз з
впевненістю свідкую всім про те, що Бог подарував мені нове життя і нову любов
до моєї дружини!
Сестра Наташа
«Бог допоміг мені
звільнитися від боргу!»
Ще коли моя сім'я не знала Бога, ми взяли машину у кредит. Але сталося так,
що грошей, які видав банк, нам не вистачило на оформлення документів, і ми були
змушені позичити досить велику для нас суму у знайомих під відсотки. Моя сім'я
не має великих доходів, тому віддавати борг нам було дуже важко.
Саме у цей період ми почали ходити до церкви. Але сталося так, що нам
зателефонували кредитори і терміново вимагали віддати п’ять тисяч боргу і
тисячу гривень процентів. У розпачі я звернулася до пастора моєї домашньої
групи, який порадив мені на папері розписати всі наші борги та почати посилено
молитися про допомогу від Бога.
Я працюю вчителем. І чомусь до мене почали підходити мої колеги і постійно
просити мене про те, щоб я замінила їх на роботі. Я відпрацьовувала свій
робочий час, а потім ще багато працювала додатково. Це зовсім виснажило мене, і
я зі сльозами питала у Бога: «Невже Ти не бачиш, як мені важко, Господи?»
Прийшов час відпустки і на роботі всім нашим вчителям повідомили, що
відпускних не буде. Та я не припиняла молитися, хоч сил у мене залишилося дуже
мало. Сама не розуміючи для чого, я підійшла до каси і запитала може мені все ж
таки видадуть хоча б зарплатню. На мене чекало велике здивування – я отримала
вісім тисяч триста п’ятдесят гривень. Я спитала: «Люди добрі, за що ж так
багато?» І тільки потім збагнула, що протягом останнього часу дуже багато
працювала на замінах, тому мені й нарахували таку суму. Я доразу ж віддала всі
борги, і у нашої сім'ї ще навіть залишилися гроші на наші потреби.
Бог благословив мене додатковою роботою, а я думала, що це якесь покарання!
Тепер я розумію, що Бог навіть труднощі у нашому житті може використовувати на
користь нам! Я дякую Йому за те, що наша сім'я зараз вільна від будь-яких
боргів!
Брат Олександр
«Бог дав мені нове життя!»
Я виріс у неблагополучному районі міста Васильків. Спочатку моя сім'я жила
добре, але коли помер батько, все змінилося. Від горя мати спилася, ми із моїми
братами почали все більше часу проводити на вулиці, що, звичайно ж, мало на нас
дуже негативний вплив. Мого старшого брата посадили у в’язницю…
Я образився на свого батька за те, що він покинув нас напризволяще. Відтоді
як він помер, наш дім перетворився на притон для алкоголіків. Мати перестала
приділяти увагу нам, дітям. Все, що батько заробив і нажив, було безжально
пропите. Ми з молодшим братом просто потребували навіть куска хліба. Саме тому
мені прийшлося шукати гроші різними іноді навіть незаконними способами.
Моє серце поступово охололо і стало черствим. Я не розумів, що таке любов
та добрі почуття. Мою мати позбавили батьківських прав. Я зненавидів її і
привселюдно сказав: «Ти мені не матір! Твоє життя у стакані, від цього ти і
помреш!»
Життя йшло, я одружився, у мене з’явилися діти. Я непогано вмію грати на
гітарі, і ми з друзями створили групу, з якою почали заробляти на весіллях та у
ресторанах. Це остаточно зробило з мене алкоголіка, хоч я цього і не визнавав. Від
систематичного вживання алкоголю у великих дозах я отримав цілий «букет»
хвороб. Язва, цироз печінки, хворі нирки… Ми шукали шлях звільнення від цих
проблем, тому жінка возила мене по різним «бабкам», лікарям та екстрасенсам. На
місяць-два мені ставало легше, але потім я з новою силою починав пити. На мене
нападав страх, я думав, якщо не вип’ю, то помру. Я був худий, знесилений,
хворий і не мав жодної надії.
Мій менший брат став віруючим і постійно свідкував мені про Бога. Чомусь
він завжди приходив у той момент, коли мені було дуже погано. Це мене дуже
дратувало. Я сварився з ним, ображав, навіть бився із розпачу. «Мені потрібен
сильний екстрасенс!» - кричав я. «Я знаю одного!» - сказав брат і привів мене
до пастора. Коли ми зайшли до нього, я одразу помітив, що очі у пастора якісь
не такі, як у тих лікарів та екстрасенсів, до яких я звертався раніше. В
процесі розмови пастор сказав мені, що він сам не може звільнити мене від
алкоголю, але знає Того, Хто зробить це для мене і засвідкував про Ісуса Христа.
Звичайно, я був приголомшений і вирішив, що мене «надули», та пастор
запропонував помолитися за мене. Я не відмовився, бо діватися було нікуди. Під
час молитви мене почало кидати спочатку в холод, потім у жар, і єдиним моїм
бажанням було скоріше втекти звідти. Коли ми прощалися, пастор запросив мене на
служіння у неділю, але я тільки посміхнувся у відповідь.
У той самий період часу у мене відкрилася кровотеча шлункової язви. Мені
було дуже погано, більше тижня я нічого не міг їсти. Моя теща запропонувала
дружині почати готуватися до похорону, бо я просто набрид всім зі своїми
проблемами. Дружина казала мені: «Скоріше б ти помер, і нам всім стало б легше
жити!»
Була неділя. Я ледь живий лежав на ліжку, згадуючи слова мого брата, який
казав: «Прийде час, і ти будеш грати на гітарі у церкві!» Я нагадався про
запрошення пастора на служіння. В цей момент я відчув, що за вікном стоїть щось
дуже страшне, настільки жахливе, що від нього волосся підіймалося дибом. Я
зрозумів, що це моя смерть, бо відчув її своїм духом. Але вмить я відчув
далекий-далекий голос надії, за який вхопився, наче за соломинку. Я подумав:
«Піду в церкву! Помру там, може хоч так попаду в рай!»
Я зібрав усі свої сили, жестами попросив дружину, щоб вона мене одягнула,
бо не міг вже ані говорити, ані допомогти собі сам. П’ятсот метрів дороги до
місця, де збиралася церква, здалися мені сходженням на Еверест. Коли я зайшов
до зали, то побачив там щасливих та усміхнених людей, що мене дуже здивувало,
але чомусь мені теж захотілося бути схожим на них. Почувши проповідь про те, що
Бог може зцілити і дати життя з надлишком, я повірив і вийшов на покаяння. Я
дуже щиро звернувся до Бога і сказав: «Боже прости мене за все моє життя. Навчи
мене Твоїм законам та заповідям, і я буду жити по ним!» Сльози струмками бігли
з моїх очей, хоч останній раз я плакав ще у дитинстві на похоронах у батька,
але я розумів, що це були зовсім інші сльози – сльози очищення. Коли я вийшов
зі служіння на вулицю, то відчув таку свободу всередині себе! Я побачив красу
навколишнього світу! Я наче вперше бачив хмари, чув спів пташок. Пам’ятаю, як
присів, щоб подивитися на те, як бджола порсається в квіточці, і довго-довго
цим милувався. Якась жінка, проходячи повз мене, запитала: «Чоловіче, вам
погано?» А я їй відповів: «Жіночко, ви навіть не уявляєте, як мені зараз
добре!»
Вдома я сказав дружині: «Все, починаємо жити по-новому! Насипай мені їсти!»
Спершу, звичайно, дружина віднеслася до мого покаяння скептично, але поступово
наше життя почало змінюватися. Бог відкрив мені очі на те, яка у мене грана
дружина, які чудові діти, показав цінність мого життя! Я на собі відчув, як
сильно Бог може любити людину, і цією ж любов’ю Він наділяв мене, щоб я міг
любити інших людей.
Я щасливий, що Бог знайшов мене, коли я ще був брудний від своїх гріхів,
омив мене і очистив. Сьогодні я граю на гітарі у групі прославлення, і всі мої
мрії направлені на те аби більше пізнати мого Спасителя Ісуса Христа. Я вдячний
Йому за нове життя, яке Він мені подарував!
